zbcpto

sunnyleonesexvideo

Зупинимо булінг разом

 

Про булінг для дітей 

Подолання проблем булінгу в середній ланці Як одна з засад  Формування здорової Обстановки (позитивного мікроклімату) в групі (презентація)

 

Педагогічні конфлікти. Конфлікти між вчителем та учнем: формула вирішення (презентація)

 

 

 

ЩО ТРЕБА ОБОВ’ЯЗКОВО ЗНАТИ ПРО БУЛІНГ?

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ БУЛІНГУ.  КОГО І ДЕ БУЛЯТЬ

   Булінг у школі– небажана агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

   Булінг відрізняється від сварки між дітьми тим, що:

1) булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію, фото та відео в соціальних мережах тощо;

2) в ситуації булінгу завжди беруть участь 3 сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;

3) булінг негативно впливає на всіх учасників. На їх фізичне та психічне здоров’я;

4) булінг може виникати спонтанно, коли дитина несподівано для себе опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача;

5) якщо булінг вже відбувся, він може повторюватися багато разів.

Кого та де можуть булити?

     У групі ризику може появитися будь-яка дитина, яка відчуває, що занадто відрізняється із загального кола своїх однолітків. Підґрунтям для глузувань може стати руде волосся, ластовиння, занадто високий чи низький зріст, вага тіла, особлива форма голови, носа, очей, рота, національність, фізичні обмеження. Успіхи у навчанні, матеріальні можливості або навіть особливості характеру теж можуть стати основою для булінгу.

    Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому важко спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.

    Усі ці риси не обов’язково, але можуть призводити до булінгу.

    Де булять?

    Як правило, булінг відбувається у шкільному середовищі та у соціальних мережах.

    Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід.

ЗОВНІШНІ ТА ВНУТРІШНІ ПРОЯВИ БУЛІНГУ

І. Зовнішні прояви булінгу:

1) дитина приходить додому з сінцями, подряпинами, у розірваному чи брудному одязі, зі слідами боротьби та не може надати чіткого пояснення цьому;

2) дитина приходить додому без кишенькових грошей та інших особистих речей, пояснюючи це тим, що раптово їх втратила, проте раніше за дитиною подібної поведінки не спостерігалося;

3) дитина намагається триматися ближче до дорослих на перервах замість того, щоб грати чи спілкуватися з однолітками.

ІІ. Внутрішні та поведінкові прояви булінгу:

   Якщо зовнішніх проявів булінгу нема або вони неоднозначні, слід звернути увагу на 10 найпоширеніших ознак:

1) у дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час;

2) боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт тощо);

3) ходить до школи довгим, «нелогічним» шляхом;

4) втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися;

5) приходить додому сумна, похмура, зі сльозами;

6) постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття;

7) має розлади сну або часті погані, страшні сни;

8) втрачає апетит, проявляє тривожність,страждає від низької самооцінки;

9) якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові кишенькові гроші, щоб відкупитися від агресора;

10) дитина відчуває страх та певні труднощі, відповідаючи біля дошки та  (страх, що з дитини будуть глузувати публічно).

ВИДИ БУЛІНГУ

ВЕРБАЛЬНИЙ– принизливі обзивання, дошкуляння, жорстока критика плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, погрози застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих чуток та пліток. Нажаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження.

ФІЗИЧНИЙ– штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу й особистих речей жертви,а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя.

ЕМОЦІЙНЕ (СОЦІАЛЬНЕ) ЗНУЩАННЯ– систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникнення й виключення.

ПРИЧИНИ БУЛІНГУ

    Булінг може виникати внаслідок компенсації невдач:

- у навчанні;

- суспільному житті;

- від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих;

- як крайній засіб, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб;

- при недостатній увазі з боку дорослих;

- у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо у своєму оточенні;

- помилкове уявлення про те, що агресивна поведінка допустима;

- бажання завоювати авторитет в очах друзів та однолітків;

- бажання привернути увагу впливових дорослих;

- нудьга, задирство;

- часто діти вважають знущання способом стати популярним, керувати та мати вплив на інших, змусити їх боятися.

      Булінг у середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та інструмент маніпуляції та контролю учнем свого мікросоціуму.

НАСЛІДКИ БУЛІНГУ

Ті, хто піддаються булінгу:

1) втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

2) відчувають безпорадність і страх постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

3) втрачають повагу до себе. Страх і невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

4) втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчування (анорексія, булемія), емоційної сфери (депресії, суїцидальна поведінка);

5) жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, розпач, страх і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи неадекватне само сприйняття, низьку самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність, негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі, неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різні фобії, неврози, девіантну поведінку, схильність до правопорушень, суїцидальні нахили, формування залежностей.

Ті, хто булить:

1) частіше за інших потрапляють в ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

2) частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та навіть наркотичних речовин.

Ті, хто спостерігають:

1) часто страждають від відчуття безпорадності, провини, етичного конфлікту: втручатись у ситуацію булінгу чи залишитись осторонь;

2) потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ   ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ТА БАТЬКІВ

 

ЯК ДІТИ-АГРЕСОРИ СТАВЛЯТЬСЯ ДО БУЛІНГУ

    Діти, які булять, не до кінця розуміють, якої шкоди та страждань вони завдають. Булери вважають смішним знущання над слабкою дитиною, а, зустрічаючи схвалення з боку друзів-спостерігачів, відчувають себе сильними та дуже «крутими» (мета – підвищення самооцінки).

    Деякі діти булять, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабких за себе (мета – компенсація, проекція).

    Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось, вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні та не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить до вчинення фізичного насилля (мета – самоствердження в колективі).

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКЩО ВОНА ПІДДАЄТЬСЯ БУЛІНГУ (РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ)

       Діти, які становляться жертвами булінгу, соромляться про це говорити і часто звинувачують себе, можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Слід придивитись до настрою та поведінки дитини. Якщо стало помітно, що вона є жертвою булінгу, то:

1) у першу чергу заспокойтесь і після цього починайте розмову з дитиною;

2) дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти , вислухати та захистити;

3) запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто;

4) пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива в цей момент. Будьте терплячими та делікатними;

5) спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись;

6) запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, у певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо);

7) розкажіть дитині, що не має нічого страшного, щоб повідомити про агресивну поведінку (батьків, друзів, вчителів, адміністрацію школи). Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя та життя друга, однолітка;

8) спитайте, яка саме ваша допомога може бути корисною дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе зробити спільну стратегію змін;

9) пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та їх візит до школи;

10) спільно з дитиною шукайте нові способи

реагування на ситуацію булінгу;

11) обговоріть, до кого по допомогу дитина може звернутися у школі: до спеціалістів соціально-психологічної служби, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей;

12) важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. У цьому можуть допомогти спеціалісти соціально-психологічної служби школи;

13) підтримайте дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками;

14) поясніть дитині, що зміни можуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона зможе розраховувати на вашу підтримку;

15) пам’ятайте, що ваша мета – припинити насильство, а не покарати винних. Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.   

ЯКЩО ВИ ПОБАЧИЛИ ПРИНИЗЛЕВЕ ВІДЕО З ДИТИНОЮ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ:

1) поговоріть з дитиною: скажіть, що ви не звинувачуєте її у тому, що відео потрапило до соцмережі (формування культури користування кіберпростором – тема, якій слід приділяти багато уваги, але не в кризовій ситуації);

2) запевніть дитину, що вона може вам довіритись і показати всі образливі відео та фото, як соромно їй не було б. Часто такий контент інтимного характеру, через що дитині важко про це говорити. Підкресліть, що вас зараз цікавить не їх вміст, а як їх вилучити з соцмережі.

3) напишіть особистого листа до сервісу технічної підтримки соціальних мереж про те, що контент (вкажіть посилання) принижує права дитини і ви вимагаєте його вилучити;

4) покажіть дитині, що ви на її боці у складній ситуації;

5) пояснюйте дитині правила безпечного користування соціальними мережами.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКО ВОНА ВИЯВИЛАСЬ АГРЕСОРОМ

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібні не менше ніж тій, яка постраждала від булінгу.

1) відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте, як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять» або «він заслуговує на це»;

2) уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях;

3) не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як «хлопчики завжди будуть хлопчиками» або «глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки – просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства»;

4) реально поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відноситься: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висловлювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, одягу, принизливі висловлювання або жести;

5) діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може задавати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників;

6) дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство;

7) скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з батьками, щоб упевнитись, що дитина намагається змінити ситуацію на краще;

8) загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, але в перспективі це може посилити агресію і невдоволення;

9) буде зайвим концентрувати увагу на почуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило, відсторонюється від почуттів іншої людини;

10) агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми та розлади поведінки дитини-агресора. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

ЯК КОНСТРУКТИВНО ВЗАЄМОДІЯТИ З ДІТЬМИ, СХИЛЬНИМИ ДО ПРОЯВІВ АГРЕСІЇ? РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ТА БАТЬКІВ

1) давайте дитині зрозуміти, що ви в будь-якому випадку поважаєте її;

2) реагуйте на будь-які позитивні зрушення у поведінці дитини;

3) не будьте самі агресивними. Власний приклад – найкраще виховання;

4) дайте дитині можливість виплеснути емоції на неживі об’єкти, зняти агресію через гру або релаксацію;

5) не обговорюйте з іншими небажану поведінку дитини в її присутності;

6) стримуйте прагнення дитини провокувати сварки;

7) намагайтеся бути об’єктивними, спробуйте розібратися в причинах сварки;

8) обговорюйте з дитиною наслідки сварки, неправильні дії, разом намагайтеся знайти конструктивні способи виходу з конфліктної ситуації;

9) не втручайтесь у незначні дитячі сварки, давайте дітям можливість самим розібратися;

10) Будьте завжди доброзичливі. Зло перемагають добром і любов’ю

 

 

 

"Булінгу - ні"  




"Зупинемо булінг разом"




Соціальний ролік "Булінг" 




Булінг